 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
порада «У мене немає друзів… Мене ніхто не розуміє… Я не маю з ким поділитися своїми проблемами…» - це рядочки із сотні листів, які надсилають у молодіжні журнали, газети, сайти. Вони давно нікого не дивують. Їх автори, змучені самотністю, задихаються у відчаї і кри-чать усім на світі: «Чи розуміє хто-небудь…». Найстрашніше, що ніхто нічим допомогти їм не зможе, крім них самих. Легко сказати: «Зробіть із лимона лимонад». А якщо цей лимон – ти сам? І навіть не тому, що ти постійно похмурий і сердитий. Просто характер такий, кислий. Можливо, з тобою ніхто не хоче дружити, тому що непрестижний, немодний, небагатий… А, може, навпаки, з тобою усі дружать, але тільки із користі: переписати домашнє завдання чи погратися у тебе вдома на комп’ютері. Причин може бути багато. Але вихід все-таки є! В одній мудрій книзі написано: «Якщо хочеш мати друзів – будь дружелюбним». Істина дуже проста: стань другом, подаруй своє серце тому, хто також потребує дружби. Зробити це не так легко. Багато людей, які не мають друзів, мають одну спільну рису – вони мовчазні, переважно замкнені в собі, вони нікого не допускають у свій внутрішній світ (мовляв, у моєму серці багато цінного, але про це я нікому не скажу). Такі люди нагадують равлика, який насупився і сховався у свій «будиночок»… Чи не тому ти відчуваєш себе нещасним? Поглянь на квіти: їхню красу видно усім, тому ними захоплюються. Поки квіти закриті зеленими бутонами, люди байдуже проходять повз них. Але варто лише схованим всередині пелюсткам показати свої барви сонцю, як їх враз помічають. Людина подібна на квітку. Тільки вона набагато прекрасніша. Її пелюстки – це її серце. Воно багатогранне. Тисячі відтінків, дивно створених Богом миру, можуть відображатися і переливатися в ньому, якщо воно розкривається для розмови. Замість того, щоб шукати кому пожалітися, - озирнись. Можливо, когось мучать складніші проблеми, ніж твої, комусь також ні з ким розділити своє горе. Можливо, хтось більше від тебе потребує щирої посмішки і простого питання: «Як життя?». Прийшов час прийняти рішення і побороти свою горду самотність і замкненість, посміхнутися (пам’ятаєш, як це робиться?) і подумати не тільки про себе, але й і про ближнього. Наприклад, про сусіда по парті, який останнім часом надто мовчазний… Тому, хто звик багато і часто думати тільки про себе, важко бути комунікабельним, посміхатися, цікавитися життям інших, ділитися враженнями. Не все зразу піде гладко. Не раз буде мучити бажання ображено надутися і піти. Але, якщо встоїш хоча б місяць, результати не заставлять довго чекати. Неодмінно з’являться люди, для яких твоя привітність стане «ковтком свіжого повітря». Головне, - не відштовхни ближнього, і набудеш добрих друзів. Оксана Бобровник
|
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
