 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
інтерв'ю Мій співрозмовник - людина дуже цікава. Михайло Ткач - диякон церкви ХВЄ м. Івано-франківська - завжди відкритий для спілкування. Незважаючи на свою зайнятість у служінні, в нього завжди знаходиться вільна хвилинка, щоб поспілкуватися з молоддю: дати відповідь на хвилююче питання, порадити добрим прикладом, підказати та підбадьорити. І, взагалі, брат Михайло - людина, яку сміливо можна назвати біблійними словами - «чоловік, в якому немає лукавства»! Про свій шлях до Бога та про актуальні проблеми християнського життя Михайло Ткач розповів «Рибці». Народився я навесні 1968 року в місті Івано-Франківську. У сім’ї про Бога не велося розмов, тільки, пам’ятаю, бабуся навчала молитві „Отче наш…” і дещо розповідала про Ісуса Христа так, як вона це розуміла. Життя йшло своєю чергою: дитячий садок, школа, профтехучилище, служба в армії, робота водієм. У 1991 р. одружився, в період 1992-1993 рр. народилися Анічка і Богданчик Увесь час розумів, що Хтось завжди поруч, тільки я Його не бачу, але відчуваю допомогу і охорону. Особливе щастя завітало в наш дім 1995 року – ми з дружиною пізнали Ісуса Христа як особистого Спасителя. Цього ж року прийняли святе водне хрещення. Бог дарував ще двох дітей - Стасика і Лілечку. Бажання служити Господу спонукало все більше вивчати Слово Боже, допевнятися Його волі. Пройшов курси проповідників, їздив з братами містами і селами нашої області, звіщаючи Добру Новину. Згодом мені довірили служіння керівника домашньої дільниці. Для мене це було досить важливе і відповідальне служіння, яке передбачало спілкування з людьми, молитви за них, підтримка у різних життєвих питаннях. Дякую Богу, що Він дає сили і мудрості виконувати Його волю. Сьогодні несу служіння диякона церкви. - Який момент зі свого життя ви згадуєте з найбільшою приємністю? Чому? - Звичайно, приємні спогади про знайомство з дівчиною, яка згодом стала моєю дружиною, про народження дітей, їхні перші кроки, життєві успіхи. Щасливим життям завдячую Ісусу Христу. Він знайшов мене в цьому світі, відкрився через Святе Євангеліє, дарував прощення гріхів, вічне життя, зрештою, повноцінне життя тут на землі. Ісус навчив бачити обставини життя так, як бачить Він, ставитися до людей так, як ставиться Він, думати, оцінювати, приймати рішення згідно з волею Бога, у всьому Йому довіряючи. Тому момент зустрічі зі Спасителем – найбільш радісна і приємна подія у моєму житті. - Чи в кожної людини є особисте відкриття від Бога на власне життя? Як можна його отримати? - Бог говорить до кожної людини. Спитаєте, як можна почути, або побачити Бога. Зізнаюсь: я так само не чув і не бачив Бога фізичними органами чуття. Але це не означає, що Бог не спілкується з нами. У Нього є багато способів промовляти до людей. Найперше, Бога бачимо в природі, у всьому, що оточує нас, власне, бачимо Його вічну силу, мудрість, досконале мистецтво, творчість, всемогутність. Приємно усвідомлювати, що Він це створив для нас, людей, і піклується, щоб нам було добре. Життєві обставини - це так само голос Божий до нас. Бог говорить і через людей. Біблія – яскрава промова Бога до всіх людей і поколінь. За останні дві тисячі років Бог говорить через Свого Сина Ісуса Христа, в Якому виражається досконала любов і милосердя до зіпсованого гріхом людства. Кожен, хто уважний і спостережливий, хто серйозно ставиться до свого життя і майбутнього обов’язково почує або зрозуміє, що Творець хоче від нього. Бог визначає нашу долю, причому Його думки, бажання про нас – на добро і щасливе майбутнє. Виникає багато питань щодо майбутньої професії, місця проживання, супутника життя, зрештою, ким бути, яку ланку зайняти в суспільстві. Усі ці питання можна задавати Тому, Хто любить, розуміє нас, переймається нами і нашим життям. Його Ім’я – Ісус Христос! Для цього потрібно бути щирими перед Богом і самим собою, визнати свою гріховність, вину перед Небесним Батьком, усвідомити, що появою на світ та існуванням у ньому завдячуємо тільки Йому і повністю залежні від Нього. - Для чого людині каятися перед Богом, якщо вона не зробила нічого поганого в житті? - Можна було б поставити питання по-іншому: що ми зробили доброго самі від себе? Подумаймо. Усе в нашому розумі обертається довкола нас, нашого егоїзму: я хочу, я так розумію, мені так треба. Ми не звертаємо уваги на інших, прагнучи насамперед задовольнити свої добаганки. Не хочеться погодитися з думкою батьків, наставників, пожертвувати своїм, а тим більше собою заради ближнього. Деколи ми здатні зробити якийсь добрий жест, вчинок. Але будьмо відверті: чи не для того, щоб нас похвалили? В єстві людини немовби живе щось, що стримує її від добра, а більше тягне до злого, недоброго. Це щось називається гріхом. І він настільки з нами зрісся, що просто неможливо позбутися його. Гріх заполонив розум, емоції, волю. Думаємо неправильно, якось дивно виражаємо свої почуття, підпорядковуємо волю низьким інстинктам. Хоча є люди високої моралі, стримані щодо негативних звичок (скажімо, куріння, алкоголю, наркотиків, подружньої невірності, розбещеності). Люди, з яких можна брати приклад. Але людина все одно помильна через гріх, який панує у світі. Гріх сковує людину і тримає в духовних кайданах. Можна довго шукати засоби звільнення від рабства гріха – самовдосконалення, добрі діла, добро, уникання спокус. Але від себе не втечеш. Людина добровільно покорилась гріху, пішла супроти Бога, вибрала іншого господаря свого життя. Тепер цей господар – сатана, диявол, обманщик тримає людство в рабстві гріха, ізолює від Творця і Батька. Але Ісус Христос звільняє від гріха, диявола, смерті, вічного осудження. Це звільнення приходить через щире покаяння перед Богом, проти Якого бунтували, Якому не довіряли, Якого не любили. Ісус Христос показав приклад досконалості, мудрості, покори і правдивої любові до нас тим, що помер за наші провини і воскрес для нашого оправдання. Він дарує нове життя у щирій любові до Бога і людей, і тільки з Ним маємо здатність творити добро, бувши вільними від зла. - Ваша мрія. - Мабуть, вже не той вік, аби мріяти. Але є бажання реалізувати в житті те, в чому переконаний на основі Божого Слова, і все більше ставати подібним до Ісуса. Цього я щиро прагну і вірю, що Бог допоможе. І не тільки мені, але й усім, хто йде або бажає йти за Господом. - Улюблені Біблійні герої. - Мені подобаються люди, які довіряли Богу. Їхнє життя і вчинки гідні наслідування. Навіть тоді, коли згрішили, вони знаходили мужність визнати це перед Богом і вірити в Його милосердя. Думаю, що щирі, відкриті люди подобаються всім. - Побажання нашим читачам. - Традиційно – щастя, здоров’я і всього найкращого. А для того, щоб отримати це, - вчимося пояснювати свої вчинки і підпорядковувати життя Божому Слову. Розмовляла Наталя Харандюк |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
