 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
проповідь Деколи в наше життя приходить момент, коли ми, незважаючи на всі намагання зробити правильні логічні висновки і знайти хоча б якесь пояснення тому, що з нами відбувається, зупиняємося і кажемо: «Боже, для чого це? Я просто не розумію Тебе!» Усе, що трапляється з нами, ми намагаємося розумно пояснити, тому що звикли, що все навколо є результатом чиєїсь розумної праці (хоча не завжди розумної). Більше того, як християни, ми розуміємо сутність духовного світу і впевнені в тому, що все, що стається в реальному видимому світі, тим чи іншим способом пов’язане з подіями, які мають місце у світі духовному. Але іноді щось може вибити нас із колії звичного життя, і ми стоїмо на перехресті, не знаючи, що робити далі. Таким перехрестям для кожного можуть бути різні ситуації: для когось – незадовільна оцінка в школі чи університеті, для когось – невиліковна хвороба, а для когось – смерть близької або рідної людини чи будь-що інше. Усе залежить від рівня нашого духовного розвитку і практики щоденного життя з Богом. Нещодавно, поспішаючи до університету, на сходовій клітці біля центрального входу я помітив дівчину, яка гірко плакала. Я підійшов і спитав у чому річ. Вияснилося, що причиною поганого настрою і сліз була незадовільна оцінка. Я поспішив втішити молоду студентку, запевнивши, що це не найгірше, що могло з нею трапитися. А декілька днів по тому і зі мною трапилася подія, яка змусила задавати ті ж запитання Богові. У той період моє життя складалося успішно. Я здобував вищу освіту з перспективною на майбутнє спеціальністю. Бог також благословив моє служіння, яке розширилося далеко за межі рідного Івано-Франківська, а також відкрив для мене двері для служіння в США. Моя сім’я того року також переживала особливі Божі благословення, мене оточували вірні друзі і взагалі – все складалося дуже вдало. Я відчував внутрішнє задоволення від свого життя і складалося враження, що все під контролем. Я любив Бога і думав, що повністю Йому довіряю. На запрошення друзів і партнерів нашого служіння я на два тижні поїхав до США. І тут у моє життя прийшов момент, коли я сказав: «Боже, навіщо це? Я не розумію!» Це трапилося в літаку. До того я вже мав невелику практику перельотів. Авіалайнер «Боїнг-767» місткістю 300 пасажирських місць плавно піднявся в повітря. Попереду довгих десять годин польоту до Нью-Йорка. Усі, включаючи стюардес і пасажирів літака, були звично спокійними: хтось переглядав свіжу пресу, хтось ліниво посьорбував каву, тільки в одному серці проходила буря. У моєму. Це не був звичайний страх перед висотою. Ні, це була справжня духовна війна у моєму розумі, яка тривала п’ять годин. Я був твердо переконаний, що як би не закінчився переліт, я належу Господу і проводитиму вічність з Ним. Було щось інше: страх від того, що я не в змозі проконтролювати найцінніше: своє життя! Ну хоч бери та й сідай за штурвал замість капітана! Звичайно, небезпечними бувають мандрівки автомобілем чи іншим видом транспорту, але саме в літаку починаєш чітко усвідомлювати: твоє життя залежить тільки від Бога! Бог поставив мене туди, де я аж ніяк не міг контролювати своє життя. Він п’ять годин вчив мене більше довіряти Йому. Я боровся п’ять годин, а потім в реальному фізичному виснаженні здався, вимовивши: «Боже, як би все це не закінчилося, я належу тобі!» І тієї ж хвилини мир наповнив моє єство, покинув головний біль. Я заснув. Уся поїздка до США була благословенною: я мав захоплюючі два тижні зустрічей з друзями, партнерами служіння і новими цікавими людьми. Одного разу і в життя Авраама, друга Божого, прийшла ситуація, коли він не зрозумів Бога. У книзі Буття 22:1-3 читаємо: «І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог». Уявіть собі, якою могла бути реакція Авраама на такі слова, та ще й із уст Божих! Ще ніколи за всю історію людства Бог не вимагав від людини такої жорстокості. А тут на тобі! Хоча Біблія не описує нам емоцій і враження Авраама від почутого і на перший погляд може здатися, що старозаповітний праведник був готовий до такого повороту подій, але я переконаний: у той час в його серці була буря! «А можливо, то мені здалося. Ні, Бог не міг такого сказати! А можливо, вся ця історія з моїм виходом з Уру і обітницями від Бога – тільки результат моєї збудженої уяви? Ні, але ж я чітко чув, що це був Його голос. Цей голос не схожий на жоден інший! Я знаю. Але ж Він казав, що я буду батьком великого народу, а тут… треба вбити Ісака… Своїми руками. Боже, невже це Ти?» Не знаю, чи ця буря тривала п’ять годин, чи більше, але тільки безсердечна людина могла б залишитися абсолютно спокійною. Не Авраам. Більшість християн, читаючи цей уривок з Біблії, щоразу дивуються: «Як Бог міг таке сказати?!» Міг і сказав. І кожному може сказати щось таке, що поставить людину туди, де можна довіряти тільки Богу. І, як правило, довіряти більше, ніж завжди. Інша річ, що замість Ісака Бог завжди знайде в кущах барана для цілопалення. Так було із Авраамом. Богу не потрібна була смерть Ісака. Такі вимоги – не в Його характері. Але щось слабше Авраама не взяло б (наприклад, політ у літаку). До того часу він вже трохи навчився довіряти Богу, але Господь хотів його ще більше удосконалити. Дорогий друже, якщо ти сьогодні захочеш пізнати Бога ближче, Він навчить тебе більше Йому довіряти. Але не бійся: твій Ісак не помре, і літак твій не впаде, просто Бог поставить тебе в таке місце, з якого деколи важко буде Його зрозуміти. Там Господь буде вчити. Потрібно ж Богу якось тебе перевірити! Усе залежить від твого серця – наскільки воно готове сьогодні довіритися Йому. Богдан Галюк |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
