головна  |  про газету  |  новий номер  |  архів  |  підписка  |  соціальні проекти  |  фотогалерея  |  рекомендуємо  |  контакти

свідчення
Віталій Волошин:
"Ходяче чудо"
Повернутись <<<

У в житті є речі, про які ми швидко забуваємо. Минають роки, ми змінюємося, разом з нами змінюється все навколо. Але те, що робить Господь, залишається в пам’яті у всіх прийдешніх поколінь. Я ніколи не зможу забути день 29 липня 2004 року.

Було сонячно. Після недільного Богослужіння я вирішив відвідати свого брата в Господі, який проживав недалеко від нашого міста. Сівши на велосипед, я вирушив у дорогу. Через декілька кілометрів я наблизився до місця, яке служило колись кар’єром для видобування каміння. Тепер воно було заповнене водою. Глибина водойми сягала 20 метрів, а висота кам’янистої гори – 15 метрів.

Серце підказувало мені об’їхати те місце. Це був голос Божий, але ми часто не чуємо і не розпізнаємо Його. І це могло коштувати мені життя. Але я не послухався, вирішивши скоротити дорогу. Враз я відчув, як земля почала втікати з-під моїх ніг, і я полетів вниз.  В одну мить переді мною промайнуло все моє життя. Я впав, - і разом зі мною впали всі мої мрії. Здавалося, в мої 30, життя прийшло до завершення. Я опинився під водою. Велосипед тягнув на дно, а я ніяк не міг визволити ногу, що застрягла в ньому. Стояло літо, але вода була крижаною. Я боровся за життя, наскільки це дозволяло мені повітря в легенях, але смерть видавалася неминучою. Подумки я сказав: «Господи, допоможи мені».

І Він не забарився. Неподалік від місця трагедії були рибалки. Вони бачили все, що трапилось, і кинулись мені на допомогу. Непритомним мене витягнули на берег. Отямившись, я відчув сильний біль у правій нозі. Глянув на неї і оторопів. Стопа була зовсім відірвана від ноги, сухожилля розірвані, а кістка сильно випирала назовні. Усе це завдавало мені нестерпного болю.

Поки приїхала “швидка”, в мене почали відмирати м’які тканини через брак крові та внаслідок тривалого стиснення. Потім мене привезли до лікарні. Усі, хто дивився на мою ногу, зітхали і кивали головою. Хірург, який повинен був мене оперувати, сказав: «Я багато років працюю в лікарні, але такого ще не бачив». Розуміючи, що справа дуже серйозна, я запитав, чи зможу ходити, але він мені нічого не відповів.

На рентгенівському знімку було чітко видно відділення п’ятки та ступні від основної кістки, розрив м’язів і деяких зв’язок, перелом третьої і четвертої фаланг пальців. Я просив Бога про допомогу.  Невдовзі мені стало погано, і я знепритомнів.

І вмить опинився в якомусь місці, де було дуже яскраве світло. Мої очі відразу ж звикли до цього світла. Найяскравіший сонячний день на нашій планеті нагадує швидше вечірній час порівняно з ним. Потім якась біла істота, напевне, ангел, взяв мене за руку і повела до річки. Чим ближче ми підходили, тим сильніше було чути шум води, начебто якийсь водоспад, спадав із неба. Це було надзвичайне видовище. Ангел провів мене через нього і сказав: «Твоя нога зцілена». Я тоді не розумів, що він мав на увазі, тому що забув про все, що зі мною трапилось.

Потім він показав мені святе місто Єрусалим з величезними ворітьми. Я бачив сотні тисяч ангелів та людей.  Вони були настільки чисті, що крізь них можна було бачити все. Перший не заважав дивитися на останнього. Ангел сказав мені, що це тільки маленька частина з усього. Якщо показати все, то не вистачить часу і паперу у світі, щоб це все описати, але  багато християн, продовжував він,  в це не вірять. Вони відвідують церкву, несуть служіння, але це просто гра в християнство. Повернись, і скажи їм про це.

Опритомнів я в лікарняній палаті. Довкола побачив інших хворих, а також своїх друзів із церкви, біля ліжка сиділи дружина з сином, мама та близькі родичі. Я згадав, що зі мною трапилось і глянув на свою ногу: вона була в гіпсі. Я поділився з усіма тим, що бачив. З очей потекли сльози, а з уст понеслась молитва подяки  Господу. Я ще ніколи так не молився, як тоді. Мою молитву чуло майже все відділення. Друзі підхопили мене в молитві, і Господь почав діяти. Багато невіруючих плакали. Лунали заклики до покаяння, а у відповідь на них молитви покаяння.

Коли всі розійшлися, я дістав Біблію, яку мені принесли, і прочитав Книгу пророка Ісаї – 53-й розділ. Дійшовши до вірша: «Його ранами ми зцілились», я заплакав. «Господи, я хочу, щоб Ти мене зцілив, я потребую цього. Я не можу миритись з інвалідністю». У відповідь почув той знайомий голос: «Твоя нога зцілена». І тоді я зрозумів, що ангел мав на увазі, коли проводив мене у видінні.

Повернутись <<<

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Вся інформація подана на сайті www.rubka.org.ua є інтелектуальною власністю газети
При виктористанні матеріалів сайту посилання на газету "Рибка" обов'язкове