 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
культура У єврейській культурі важливим після шабату-суботи святом є шлюб. Його започатковував батько нареченого, який шукав наречену для свого сина. Потрібно також було давати «викуп», так звану «ціну нареченої». Вартість викупу показувала вартість нареченої. Подібно Бог дав викуп за нас. Після викупу підписувався документ, де наречений і наречена давали один одному свої обітниці і який укладався при свідках. Цей документ зберігався разом із викупом за наречену в скрині з приданим. Тоді двоє чоловіків мали піднести чашу і промовити тост. Після укладення акту наречені не бачилися рік. Протягом цього року, наречений, повернувшись до дому батька, повинен був збудувати хатину для нареченої. А наречена за цей рік мала пройти очищення, посвячення нареченому і мусила постійно думати про нього. Їй потрібно було носити вуаль, яка в єврейській традиції не була прозорою, і символізувала скромність, і саме вуаль закривала красу нареченої від світу. Таким чином наречена готувала своє серце до зустрічі з нареченим. Коли дівчина носила цю вуаль, жоден чоловік не мав права наближатися до неї, бо на голові вона мала ознаку того, що заручена. Наречена в усіх просила прощення, і прощала всім, на кого щось мала. Вона усамітнювалася і готувала себе до зустрічі з коханим. Наречений приходив по наречену вночі, це було так зване «романтичне викрадення». Дівчина мала при собі лямпадку, наповнену оливою, яка безперестанку горіла. Лише батько нареченого вирішував, коли саме його син піде за нареченою. Попереду нареченого біг дружок, який вигукував: «Іде наречений», другий хлопець повторював: «Готуйтеся, іде наречений». Коли наречений підходив до населеного пункту, люди вже чекали на нього. Третій вже на місці говорив: «Ось прийшов наречений». Так само Іван Хреститель готував дорогу для Ісуса Христа. Після всього цього наречений забирав наречену до дому свого батька. У єврейській культурі сам наречений очищує наречену, і саме тому вона має право носити білу сукню. Молоді обмінювалися весільними поясами, після чого йшли в збудовану нареченим хатину, де протягом семи днів перебували насамоті. А покликані гості у цей час бенкетували. Чоловіки під час весілля одягали білу одежу – символ того, що вони покликані на гостину. Усі чекали вигуку нареченого, який мав визнати наречену своєю дружиною. Вона проголошувалася власністю нареченого, і символом цього акту була обручка. Після цього вони ставали королем і королевою бенкету. Ісус - наш Наречений, а Церква - Його наречена. «Бо муж твій, Творець твій, - Господь Саваот Йому ймення» (Ісаї 54:5). Тому ми повинні готуватися до зустрічі з Ним, пам’ятаючи, що Він може прийти за своєю церквою в будь-який час. |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
