 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
інтерв'ю Він – один з небагатьох, хто присвятив своє життя на служіння знедоленим дітям. Його власна жертовність переросла у велике служіння дітям-сиротам під назвою «Агапе». Олександр Федорчук вважає, що корінь сирітства - це робота ворога душ людських, і частіше батьки здають дітей в інтернат не тому, що вони їх не люблять, а тому, що бояться, що ще молоді, і не зможуть їх виховати. На його думку, християнам України потрібно більше брати участь у служінні дітям-сиротам, тому що ми є для того, щоб допомагати знедоленим - Як ви прийшли до Бога? - Я народився у християнській сім’ї. Чесно кажучи, трохи заглядав у світ, і не був посвячений серйозно для Бога. Але коли мені виповнилося 14 років, я почув молитву моєї бабці і у своєму серці вирішив служити Богу. - Як виникла ідея заснувати місію «Агапе», яка допомагає сьогодні дітям-сиротам? - 15 років тому я навчався в біблійній школі в місті Мукачеві. На той час мені виповнилось 18. Я виходець із Рівенської області, виховувався в малозабезпеченій сім’ї. Одного разу, коли ми зі студентами проводили практику проповіді, я побачив дітей-сиріт, тоді ж отримав слово від Бога, що буду допомагати дітям-сиротам. Я думав, як я це можу робити, будучи дуже бідним, у мене навіть доброго взуття не було. Я стояв і думав, що це просто нереально. Після того, як Господь проговорив до мене, минуло десять років. Усі ці десять років я молився і очікував, коли цей час настане. Після довгого часу очікування, я вперше потрапив до школи-інтернату в місті Прилуках Чернігівської області. Ми з одним американцем почали проповідувати сиротам і після цього я відчув, що це те, чого шукав і чекав. Ми розпочали працю в Росії у тюрмі на Уралі, в Катеринбурзі, а також почали їздити на Україну: в Одесу і Чернівецьку область. І коли ми їздили по інтернатах, то бачили, що діти потребують Бога, і їхня потреба не лише в тому, щоб приїжджати до них раз на місяць чи в півроку і робити для них якесь шоу, а їм потрібне конкретне Слово Боже. І я попросив, щоб мені дозволили пожити в цьому інтернаті один тиждень. Жив я тут із сім’єю. Тоді у нас вже була дитинка, яка мала всього сім місяців. Уявляєте, директор був дуже здивований тим, що ми жили з дітьми в інтернаті. Йому було важко нас зрозуміти. Я прожив у цьому інтернаті тиждень, і побачив, що ці діти сильно скучають, вони замкнуті і мають дуже занижену самооцінку. Тоді я зрозумів, що наші відвідини раз у півроку не дуже сильно допомагають, тому що ми приїхали і кажемо: “Тебе Бог любить, ти такий гарний”, але наступного разу ми приїжджаємо аж через рік, тому що такі зайняті і у нас немає більше часу. І виходить так, що ті бідні діти чекають нас і не можуть дочекатися. Через те ми вирішили на Україні розпочати служіння, знайти людей, які будуть відвідувати кожного дня дітей в інтернаті, будуть проводити уроки християнської етики, піклуватися про них постійно. І три роки тому ми це зробили. - Як ваша сім’я ставиться до цього служіння? - Позитивно. Уся наша сім’я бере участь у цьому служінні. Ми їздимо в інтернати разом зі своїми маленькими діточками. Кожного дня моя старша дочка ( а їй чотири з половиною роки) молиться за дітей-сиріт, вона дарує їм свої ляльки, одяг. Найкраще, що вона каже: “Я хочу це подарувати для Ісуса і цих дітей-сиріт”. Моя дружина також допомагає мені у служінні, пише різні статті - це її хист. - Мені відомо, що у вашій місії навчаються студенти, які після навчання розпочинають працю в інтернатах. Що входить у їхні обов’язки, як вчителя? - Перш за все, проведення уроків християнської етики – уроки життя. Раз на тиждень вчитель повинен провести уроки життя у кожному класі, а також урок позакласного читання, провести роботу з дітьми. Позакласна робота - це вільне спілкування з дітьми і піклування про них. Для того, щоб стати для них добрими друзями, наші місіонери грають з дітьми у футбол, катають їх на велосипедах, проводять різні гуртки – в’яжуть, шиють. В обов’язки місіонера “Агапе” також входить запрошувати дітей до себе додому на домашнє спілкування. Звичайно, не всі вчителі мають таку можливість. Наприклад, у місті ми взагалі не практикуємо відвідин у сім’ї, але з дозволу керівників школи діти мають можливість відвідувати церковні Богослужіння кожної неділі. - На вашу думку, у чому корінь сирітства? - Це замкнуте коло. Тому що діти, які на сьогодні перебувають в інтернатах, це діти тих батьків, які виховувались в цьому ж інтернаті. В основному, це 75% колишніх вихованців інтернату. Зрозуміло, що є діти, які стали сиротами внаслідок трагічного випадку, повмирали батьки чи потрапили в аварію. Корінь сирітства - це робота ворога душ людських, і частіше батьки здають дітей в інтернат не тому, що вони їх не люблять, а тому, що вони бояться, що ще молоді, і не зможуть їх виховати. Такі батьки залишають дітей в інтернатах не задумуючись, що їм буде там гірше. Ті, хто залишають своїх дітей, не мають надії на Бога. Також є багато випадків виникнення сирітства внаслідок алкоголізму, наркоманії і неправильного виховання дітей. - З якими проблемами ви найбільше стикаєтесь у практичній діяльності своєї праці? - Чесно кажучи, найбільша проблема - це нерозуміння з боку тих людей, які не причетні до цього служіння, але є близько біля нас (рідні, наставники та ін.). Замість того, щоб підтримати, вони часто бачать в нас конкурентів без всякої причини. Тому не допомагають, а навпаки - заважають нам. Звичайно, не всі стоять на заваді. Нині нам набагато легше працювати, тому що нас знають і праця наша відома. Особливу участь у служінні бере наша церква, пастором якої є Олександр Бабійчук. Вона допомагає дітям-сиротам фінансово, матеріально, а також наші брати і сестри відвідують дітей в інтернатах. Загалом християнам по Україні потрібно було б більше брати участь у служінні дітям-сиротам, тому що ми є для того, щоб допомагати знедоленим. - Служіння дітям-сиротам це великі зусилля і фінансові витрати. Як ви даєте собі раду і хто вас підтримує в цьому служінні? - Коли ми розпочали служіння “Агапе”, то перший рік не робили ніякої реклами про нашу працю. У нас були величезні проблеми з фінансами і ми позичали гроші на те, щоб видати зарплату нашим працівникам. На місії 50 людей, які отримують заробітну плату. Також у нас багато інших проектів, для реалізації яких потрібні немалі кошти. У нас були проблеми, і ми не знали, що робити. Ми молилися, і Бог давав нам підтримку. До нас телефонували люди і говорили, що хочуть підтримувати нашу працю з дітьми. Була ситуація, коли незнайомий бізнесмен зателефонував і сказав: “Я не можу спокійно спати, і відчуваю, що повинен пожертвувати фінанси на вашу працю”. Таким чином, Бог виходив нам назустріч. А ще один незнайомець запропонував мені зустріч. Він сказав: «Ти не повинен мене знати, це не так важливо” і дав мені конверт, в якому було багато грошей, – Це на служіння дітям-сиротам». Через ці ситуації я бачу, що Господь піклується про нас. - Що пов’язує вас з місією «Кут» зі США, керівником якої є Олександр Шевченко? - Місія заопікувалася нами на самих початках нашої діяльності. Саме так залишається і до цього часу. На сьогодні ми є партнерами. Допомогу нам надає також церква «Дім хліба» в усіх сферах служіння. За що ми щиро дякуємо їм. - Які проекти вже втілила місія “Агапе”? - Коли ми розпочинали працю з дітьми-сиротами, то думали працювати тільки на рівні Херсонської області, тобто у всіх школах започаткувати уроки християнської етики, після того йти в іншу область, і, таким чином, рухатися по всій Україні. Але для того, щоб зробити таку працю по всій Україні, нам потрібні дуже великі кошти. Хоча гроші – це не найголовніше. Проблема сьогодні більше у людях, які б допомогли здійснити Божий задум щодо дітей-сиріт. Також ми нині дещо перебудували служіння. Ми відкрили біблійну школу в Києві, для людей, які вже займаються дітьми-сиротами в різних областях і мають підтримку з різних церквах, місіях, просто друзів, але вони не мають ідей, як проводити уроки в інтернатах. Наша ціль - розповсюдити проповідь Євангелія через уроки християнської етики. Ми даємо програму, матеріал, з яким можна працювати в інтернатах з дітьми. Студенти, які навчаються у біблійній школі, не є місіонерами від місії “Агапе”, тому, хто має бажання працювати з дітьми-сиротами, може навчатися у нашій біблійній школі. Ми просто можемо надавати навчальну допомогу церквам, місіям, які хочуть працювати з дітьми-сиротами. - Ви вже деякий час працюєте з дітьми-сиротами. Чи бачите зміни у їхньому житті? - Звичайно, що так. Якби ми не бачили змін, то в нас вже давно б опустилися руки. За три роки праці нам потрібно було бачити зміни. Діти каються в гріхах, у своїх відгуках пишуть про те, як Бог міняє їхні життя. Таких листів ми отримуємо сотні від дітей. Нам хочеться, щоб всі діти покаялись і служили Богу, але, на жаль, поки що це неможливо з різних причин. - Ваша місія розпочала працю з підлітками. Чому така увага саме на них? - Діти, які виходять з інтернатів, не знають куди йти далі, вони залишаються без нагляду. Коли вони поступають в училище, то починають жити самостійним життям. Коли діти навчалися в інтернатах, про них піклувалися, і переважно більшість з них виросли користолюбними, тому що вони нічого не робили. А навчаючись в училищах, їм потрібно вже подумати про себе, випрати одяг, піти на роботу, заощадити гроші на прожиття і т. ін. Тому ми створили команду з п’яти чоловік, яка відвідує училища, де навчаються діти з інтернату. Для цих дітей раз на тиждень проводять «уроки життя». Поки що ми відвідуємо три училища. Наша ціль - це налагодити добрі стосунки з дітьми і залучити молодь церков, які змогли б підтримувати їх. Для цього ми взяли всі списки дітей, які виходять з інтернатів (цього року випустилося більше 200 дітей у Херсонській області). Також ми вручили випускникам анкети, в яких одним із питань було “чи хотіли б ви, щоб у вашому житті продовжувалася християнська етика”. 95% дітей написали, що дуже хочуть, щоб християнська етика продовжувалась і надалі в їхньому житті, що вони хочуть вивчати Біблію і мати друзів християн. Ми також хочемо відкрити перехідний (адаптуючий) центр, в якому діти зможуть жити до двох років, спілкуючись з віруючими людьми і адаптуватися до нормального життя, і після якого вони зможуть нормально пристосуватися до життя. Це наша ціль і мрія. Ми молимося про це. - Що б ви побажали тим людям, які так само як і ви хочуть займатися таким служінням? - Справа в тому, що більше аніж 40 разів у Біблії написано, що Господь є Батьком для сиріт, і Слово Боже каже нам, що якщо ми будемо допомагати сиротам, то Господь благословить нас у всякому ділі. Я вірю, що служіння дітям-сиротам дуже важливе в християнстві, і якщо церква буде займатися ним, то Господь дасть успіх у всякому ділі. Ті християни, які розпочали працю з дітьми, мають великий успіх у всьому, ми це бачимо на власні очі. - Як ви вважаєте, чого можна навчити дитину в дитячому будинку? - У дитячому будинку можна виховати дитину на свій лад, і дитячі будинки створені для того, щоб пропагувати свої цінності, які є часто неправильними. Великою помилкою є створення інтернатів (хоча іншого виходу поки що не знайшли), тому що інтернат - це не найкраще місце для виховання дітей. Хоча ми працюємо в інтернатах, я особисто виступаю проти цих закладів. Хотілося б, щоб ці діти пішли в сім’ї, і найкраще, що можуть зробити християни, які читають вашу газету, це усиновити дітей-сиріт, або взяти опіку над дитиною, створити дім сімейного типу. - Мені відомо, що місія “Агапе” об’єднує сиріт братів і сестер, які також навчаються в інших інтернатах. Яким чином ви це робите? - Сталося так, що одна сестричка побачила по телебаченню свого брата, а вона знала, що в неї десь є брат, але не знала, де саме. Тому вона попросила нас відвезти її до нього. Ми його розшукали, і я особисто відвозив її до брата. Казали, що це не її брат, тому що документи про це не свідчать, хоча вони дуже подібні між собою. Але сестричка каже: “Я відчуваю, що це мій брат”. Коли детальніше перевірили їхні документи, то в них різні прізвища, але одна мама, яка записала їх по різному. Таким чином, ми побачили, що дуже багато дітей також хочуть відшукати своїх рідних братів і сестер, які навчаються в інших інтернатах. Ми почали їм допомагати. Якось ми зустрілися з помічником губернатора Херсонської області, я йому розказав про цю проблему, і він дав наказ, щоб всіх дітей- сиріт, які мають рідних братів і сестер звести, щоб вони були разом в одному інтернаті. Думаю, що це одне з найкращих досягнень, тому що самі ми б не змогли їх звести, бо не маємо таких повноважень. Дякуємо можновладцям Херсонської області, які посприяли у цій добрій справі. Розмовляв Валентин Опря |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
