 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
тема номера „Для всього свій час і година своявсякій справі під небом: час родитися і час помирати, час садити і час вириватипосаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час збирати і час розкидати, час мовчати і час говорити, час війні і час миру” (Екл. 3:1-8) Кожна подія, яка стається у житті людини має свій відповідний час. Писання каже, що є час, коли ми народжуємося, приходить час - і ми помираємо, є час сумувати, час радіти, є час, коли ми мовчимо, час, коли говоримо, є час коли до нас говорить Бог, а є час, коли Він мовчить. І варто додати, що це найтяжчий період у житті духовної людини – час Божого мовчання. Для того, хто звик чути голос Божий, мати з Ним тісне спілкування, і раптом втратив цей зв’язок – це стан душевної і духовної самотності, стан, котрий може збентежити найбільшого праведника. Найсуворіший Божий докір не є таким страшним, як Його мовчання. Якою б тяжкою не була провина людини перед Богом і Його вирок за неї, всеодно залишається надія на Божу милість і прощення, бо у Писанні написано, що „Бог вдарить і вилікує”. А от коли Господь відвертає від людини Своє лице і мовчить, то людина розгублюється, оскільки в такому випадку перестає розуміти своє становище перед Богом і Його ставлення до себе. Писання показує нам кілька прикладів Божого мовчання. Один із них – історія старозаповітного мужа Йова. Йов був „муж невинний та праведний, що Бога боявся, а від злого втікав, і не було такого, як він, на землі” (Йова 1:8). У цього чоловіка було праведне і чисте життя, велике благословення Боже спочивало над ним та його домом, і був цей чоловік більший від усіх синів сходу” (Йова 1:3). Але раптом усе змінилося. Йов втратив своє багатство, того ж дня дізнався про загибель усіх дітей, а пізніше тяжка хвороба вразила його тіло. Чоловік був у відчаї. Але ні спроневірення дружини, ні докори друзів, ні бідність, ні втрата дітей, навіть жорстокий біль не були для нього такими страшними, як Боже мовчання. Йов метався у своїх думках, словах, шукаючи причини цьому, і не знаходив. А причиною було Боже випробування. Господь не відвернув Своє лице від Йова через якийсь гріх чи провину, навпаки, - похвалився праведністю цього мужа перед сатаною. І тепер Йову потрібно було своєю терпеливістю і смиренням виправдати Божу оцінку. Він це зробив, за що був вельми винагороджений. Тож, одним із випадків Божого мовчання може бути випробування. Легко підтримувати духовний тонус, коли Господь постійно корегує наші кроки, а от коли цей голос замовкає – тоді доводиться іти самотужки, демонструючи власне вміння і сили, котрі без Божої присутності навіть у великого праведника виявляються достатньо слабкими. Друзі вважали, що підставою нещастя Йова була його гріховність. Сам Йов намагався виправдатися, оскільки розумів свою невинність перед Господом, але знайти істинну причину усіх нещасть не міг, оскільки Бог мовчав. Випробування християнина Божим мовчанням – це один із найтяжчих періодів у житті людини, і тим не менше – це позитивне явище. І блаженний християнин, коли Бог мовчить, випробовуючи його на духовну міцність, щоб людина ще більше зросла у вірі і утвердилася у надії на Господа. Але горе людині, коли Бог не відповідає їй ні добре, ні зле, вже не бажаючи мати з нею жодної справи. Одна із книг Старого Заповіту показує нам історію такого чоловіка, котрий пошукував слова від Господа, однак Бог йому вже більше не відповідав. Цим чоловіком був Ізраїльський цар Саул. У Першій Книзі Самуїла читаємо: „А Саул сказав: „Дуже тяжко мені, - филистимляни воюють зі мною, а Бог відступився від мене, - і не відповідає мені вже ані через пророків, ані у снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити” (28:15). Ми бачимо, що у житті цього чоловіка теж настав дуже важкий час – час Божого мовчання. Так, як і в Йова, у Саула були складні життєві обставини, в котрих він не міг собі зарадити, а від Бога не приходила не те що допомога, але, навіть і порада. Але на відміну від праведника Йова, для Саула Боже мовчання не було випробовуванням: це було покарання. Був час, коли Бог говорив до нього, даючи добрі поради, але Саул легковажив Господнім словом і не слухав Його, тому Господь відвернувся від цього мужа і більше не хотів мати з ним жодної справи (1 Сам. 28:18). Тяжкий присуд, але ніхто не може звинуватити Бога в несправедливості. Бог не тільки добрий та милуючий, а й грізний Суддя, Котрий кожному відплачує згідно з його ділами. Старозаповітній закон був жорстоким і непорушним, тому будь-який переступ мав відповідну заплату. Закон ж Нового Заповіту – повний благодаті. Через Свого Сина Ісуса Христа Бог дав людям унікальну можливість звільнитися від своїх гріхів, незважаючи на міру їхньої складності, і примиритися з Господом. Сьогодні Божий заклик ще лунає до кожного жителя землі. І каже Писання, що хто скористається цією можливістю, той увійде у Божий відпочинок. Тож „сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець” (Євр. 3:15). Оскільки завтра такої можливості вже може просто не бути. |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
