 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
свідчення Народилась
я 12 березня, 1985 року. Ще з раннього дитинства любила дивитися мультики про
Ісуса. Я любила Ісуса але жила не за Його заповідями. Бабуся часто читала мені
Біблію і переказувала уривки з прочитаного. Моє життя
було то світлим, то темним: я не знала як можна жити з Богом, як почати все
спочатку. В моїх думках не раз лунало: треба шукати, невже немає виходу? Часто
я запитувала себе: навіщо жити? Який сенс життя? Коли мені було 14 років я потрапила в лікарню
і там познайомилася з віруючим хлопцем, який жив дещо по-іншому, ніж я. Кожного
ранку він читав Біблію і молився. Згодом і я почала читати Євангеліє, Але вдома
з мене почав насміхатися брат, і на цьому мої пошуки закінчились. Я
вела грішне життя. Були моменти, коли хотілось позбавити себе життя, і щоразу
здавалося, що це найкращий вихід. Але Бог беріг мене. Я часто хворіла і,
навіть, були випадки, коли до смерті залишалося 15-30 хвилин. Батько пив, а
скандали були не рідкістю в нашій оселі. Мене зраджували друзі, я прощала, і
знов мене зраджували мої прощені друзі, і так знову по колу. Мені робили боляче
ті, кого я найбільше любила, і яким відкривала своє серце. Бог кликав мене, але
я не знала Його голосу. В християнських брошурках я знайшла молитву покаяння і
молилася нею, але не було поруч людини яка підказала б, як далі наблизитись до
Бога. Я знову грішила. Круговерть бід, хворіб, образ продовжувався, душевні
рани росли… Закінчивши
школу, я пішла вчитися у ПТУ-89. Навчаючись на другому курсі, захворіла і
потрапила в лікарню. Повернувшись до навчання, я дізналася, що до ПТУ приходили
«сектанти» і розповідали про Бога. Мене це зацікавило і я попросила дівчат які
навідувались до «сектантів» взяти мене з собою. Я мала надію, що ці люди такої
ж віри, якої мій друг, який дійсно мав віру, в живого Бога. Мене взяли з собою.
2 жовтня 2003 року я познайомилася з гуртом «Сіон». Мене вразило їхнє ставлення
один до одного, любов, яка панувала між ними. 5 жовтня я знову прийшла на
служіння. Коли проповідник закликав до покаяння, я відгукнулась і прийняла
Христа. На тому служінні було багато студентів з училища, і після його
закінчення багато-хто сміявся з мене. Говорили, що я втратила розум, що мене
зачарували, і що я вже не така, як раніше. В перші дні мого нового життя з
Ісусом, я познайомилася з сім’єю Литвин. Вони стали мені другою сім’єю,
розраджували в тяжкі хвилини, допомагали зростати духовно, за що я вдячна
Господу. Нині
моє життя змінилося, я маю сенс життя. 1 серпня 2004 року я прийняла водне
хрещення. Потім пішло дійсно цікаве життя: робота в християнському таборі,
участь в групі прославлення, і цей перелік можна продовжувати ще пару сторінок.
Жити з Богом і Його народом не сумно, а навпаки: це цікаво. Я ніколи не
жалкувала, що прийшла до Бога. Жалкувала тільки, що не зробила цього раніше.
Тепер я місіонер на ланах Дніпропетровщини і мені подобається жити з Богом. Якщо
ти ще вагаєшся, і не знаєш, що робити далі зі своїм життям, звернися до Того,
Хто дійсно може допомогти. Біблія – Слово Боже, і в ній записані всі слова
істинного і праведного Бога. Ісус говорить до кожного: «Прийдіть до Мене, усі струджені та
обтяжені, - і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене,
бо Я тихий і серцем покірливий, - і «знайдете спокій душам своїм» …» (Мт.
11:28-29.) Якщо
тобі хотілося б поговорити з кимось або тобі потрібна порада, можеш написати
мені, і я з Божою допомогою спробую відповісти тобі і допомогти. Моя
адреса: Самокиша Оксана, вул. Радянська,
112, смт. Солоне, Дніпропетровська область, індекс 52400, тел. 8 097 77
94 924. |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
