 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
слово редактора Нещодавно мама
мого знайомого з болем розповідала мені про те, як змінився її син за останні
півроку. Став замкнутим, небалакучим, перестав цікавитися навколишнім життям,
життям власної сім’ї, і взагалі став далеким і чужим. Перестав також нормально
харчуватися, схуд, побліднів. Я намагався здогадатися, що сталося з хлопцем,
але нічого не придумавши, запитав про це жінку. Після тривалої паузи з її уст
злетіло єдине слово: «Комп’ютер…» «Комп’ютер, -
подумав я, - добра річ, скільки інформації на ньому зберігаю сам, та й
видавництво газети важко уявити без нього». Але виявляється, проблема не в
самому комп’ютері, а в способі його використання. Хлопець, про якого ми
говорили, став залежним від он-лайнової інтернетівської гри. Нині про проблему
інтернетозалежності потрібно заявляти у повен голос. Тепер я в цьому більш, ніж
переконаний. Сьогодні все більше і більше молодих людей стають залежними від
Інтернету. Можливо, ви ніколи не задумувалися над цим, але прослідкуйте, як
часто обіцяючи собі: «Я тільки на п’ять хвилин, пошту перевірити», вставали від
комп’ютера через години дві і то лише тоді, коли закінчувалися гроші або
зачинявся Інтернет-клуб. А після того в голові народжувалися досить логічні
думки: «Хтось п’є горілку, хтось зловживає наркотиками, а я просто сиджу в
Інтернеті. Не такий вже це й великий гріх! Тим більше, що в Інтернеті я
спілкуюся з цікавими людьми, знаходжу корисну інформацію…» Що ж штовхає
молоду людину, забуваючи про навчання, дім та інші справи, годинами пропадати в
клубах, не відриваючи очей від монітора? Що шукає вона на цьому міжнародному
звалищі, в якому потрібно довго покопирсатися, щоб віднайти бодай «зернину»? І
що знаходить? Психологи
відзначають: «Інтернетозалежність – це така сама хвороба, як наркоманія і
алкоголізм. Кожен приходить у віртуал з цікавості, а залишається там на годину,
на ніч, на рік, на все життя. І в кожного на це свої причини.. Комусь
подобається фактор анонімності, але навіть там анонімність відносна. Комусь
припадає до душі те, що можна вільно спілкуватися на будь-які теми, знайти
людей зі схожими інтересами, але все це можна відшукати і в реальному світі.
Швидко й досить легко дістати будь яку інформацію? Можливо. Але через цю
причину не стають залежними. Це факт». На думку вчених,
інтернетозалежність – це вид патологічної залежності, який в більшості випадків
характеризується відсутністю фізіологічних факторів. Інтернетозалежною
вважається людина, яка приділяє Інтернету більше часу й уваги, ніж іншим сферам
життя, жертвує заради нього реальним соціальним статусом, освітою, роботою,
сімейними взаємостосунками, яка починає плутати або міняти місцями цінність
реального й віртуального життя, реальних і віртуальних контактів. Така людина
вирішує свої проблеми лише в Інтернеті, що дає ілюзію легкості та незначущості
проблем інших, формує такі уявлення про світ і самого себе, в яких
підтримується унікальність і неповторність кожного. Перебування в Інтернеті для
неї створює ілюзію приналежності до певної прогресивної групи «вибраності»,
відмінності від натовпу. Інтернетозалежна людина втрачає нормативну регуляцію,
набуває негативізм і відторгнення соціальних норм, що породжується відносною безкарністю
у віртуалі. Що найбільше
приваблює людей в Інтернеті? По-перше,
доступність і швидкість отримання інформації. Суб’єктивно стрімкість життя в
Інтернеті набагато вища, ніж у реальному житті. Кількість отриманої інформації,
контактів, різного роду подій на одиницю часу настільки висока, що за межами
Інтернету здається, що час не летить, а нудно і повільно тягнеться. Але це тільки
перше враження, адже контакти несуть здебільшого «порожній» зміст. Ті самі
розмови, жарти, суперечки. Насправді в Інтернеті нічого не відбувається. По-друге,
анонімність спілкування, використання «ніка». Можна грати кого завгодно: хлопця,
дівчину, вченого чи кінозірку. А можна бути собою. Можна розкрити найпотаємніші
сторони свого життя і не боятися, що це якось негативно відіб’ється у
майбутньому. Більше того, навряд вам хтось повірить. Але якщо існує
потреба постійно грати чужі ролі, можливо варто замислитися над станом свого
психічного здоров’я? Вольової сфери? Ніхто не сперечається: зіграти роль
розумного, сильного, успішного значно легше, ніж бути таким в реальності. Можна сміливо
кокетувати із дівчатами або хлопцями, упевнено обстоювати свою думку, адже якщо
щось буде не так, можна просто миттєво зникнути й спробувати знову – на іншому
форумі чи чаті під іншим «ніком». У реальному житті все це зробити набагато
складніше. І що ж виходить?
Інтернет – притулок для нереалізованих, інфантильних, самотніх і
безвідповідальних дітей (незалежно від біологічного віку. Один хлопець
проводить у відомій он-лайновій грі 16 діб на місяць. Тобто більше як півжиття!
У ній він поважна особа. Там у нього є чудовий будинок, робота й купа грошей. У
нього є кохана дівчина (хоча ніхто з впевненістю не може сказати, що то
насправді дівчина). А тут – він
здоровий двадцятичотирьохрічний парубок, що висить на шиї в батьків,
відриваючись від монітора лише для того, щоб поспати, набити шлунок мівіною та
пивом тощо. Нещодавно його вигнали з університету (вже не вперше). Він просто
«забув» з’явитися на сесію. Але це не важливо! Адже там , у віртуалі, він -
король! У всьому цьому
насамперед мене цікавить духовна сторона життя таких людей. Однозначно можна
сказати, що вся негативна залежність, яка руйнує особистість людини, походить
від диявола і торкається, на мою думку, не тільки душевної складової людини,
але в першу чергу духовної. Можу погодитися з тим, що інтернетозалежність – це
така ж хвороба як алкоголізм та наркоманія. У деяких
світських друкованих ЗМІ я знайшов декілька статей на цю тему, але всі вони
тільки констатували проблему – інтернетозалежність існує. Ніхто не говорить про
те, як «лікувати» людей, які страждають, самі й не підозрюючи часто цього! Але
ця проблема не безвихідна. Ісус Христос лікує усі хвороби: алкоголізм,
наркоманію, в тому числі й інтернетозалежність! Знаю декількох людей, які є
живими свідками, колишніми пацієнтами зі схожим діагнозом! Тепер вони знову
живуть у реальному світі: насолоджуються реальними стосунками, реально
переживають, радіють, скучають і люблять! Богдан Галюк |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
