 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
свідчення Я дякую Богові за Його велику милість, проявлену у молодому віці. Яніколи не думав, що стану віруючим. Хоча завжди вважав себе віруючим, але це
були просто слова. Моє життя було далеке від Бога. Батьки вірили в Бога, але їх життябуло зовсім інакше. Таких людей, як мої батьки і вся моя сім’я, дуже багато в
цьому світі. Батьки мене любили, але я не можу сказати, що від цього був
щасливим. Діти щасливі тоді, коли бачать, що їхні батьки люблять один одного. У
моїй сім’ї часто були скандали, сварки і т. п. Тоді я думав, що коли одружуся,
то в мене все буде по-іншому, але коли навернувся до Бога, то зрозумів, що
нічого б не стало змінилося, я пішов би слідами батьків. Коли я закінчив школу і вступив доучилища, моє життя змінилося ще більше. Я почав ходити на дискотеки, туди
тягнуло, як магнітом. Почав потрошки випивати, пізно приходити додому. Тоді я
не знав, що служу дияволу. Скажу по-правді: мені те життя спочатку подобалося,
тому що я не знав кращого. Я йшов туди, куди йдуть нині багато людей – в
загибель, тому що не знають Бога, як і я не знав. Але Бог беріг мене в світі,
незважаючи на те, що я був далеко від Нього. Я не знав, що то була милість
Божа, і коли вже став віруючим, Господь сказав мені «Скільки разів, диявол
хотів погубити душу твою, але милість Моя була над тобою». Живучи в гріху, інколи я починав
задумуватися над своїм життям. Я чув про Суд Божий, але завжди оправдував себе,
що не такий вже і грішний. Я не знав тоді, що то Бог стукав в моє серце. Я
пішов в армію, відслужив і далі жив гріховним життям. Коли мені виповнилося 23 роки, я
побачив, що життя, яким я живу, до добра не приведе. Господь тоді почав
працювати в моєму серці. Різдво 2001 року я провів як ніколи: сильно напився,
поліз у бійку і мені добре дісталося. Удар в голову був такий сильний, що я
зразу протверезів. Цей удар міг мене скалічити або коштувати мені життя, але
Бог зберіг мене. Диявол ніби знав, що це останнє Різдво, де я служу йому, і
тому він хотів мене погубити. Після Різдва мій друг запропонував
піти на зібрання. У нашому селі були віруючі, яких я знав і вони жили по
сусідству з моїм другом. Він вже запрошував мене одного разу, але я відмовився,
сказав, що мене туди ніхто не просив. Але коли він розказав, як там гарно, то я
ще з декількома нашими друзями вирішив піти з ним. Я ніколи не думав, що той
вечір змінить моє життя. Я відчув, що знайшов те, чого мені не вистачало. У
мене було дуже багато запитань, і мені брати дали відповіді на них. Після
зібрання мої друзі довго ділилися враженнями, всім дуже сподобалося і ми
вирішили кожної неділі відвідувати церкву. А в суботу я знову пішов на
дискотеку, хоча все для мене там було вже чужим. Я почав розказувати, де був, що чув, бачив, але мене не розуміли. Після того першого зібрання в мене
назавжди пропало бажання випивати. Я почав відвідувати церкву і десь через
місяць покаявся. Найприкріше, що мій друг, який привів мене на зібрання, не
пішов за Ісусом разом зі мною, але я завжди молюся за нього. Бог явив велику милість над моєю
сім’єю за дуже короткий час. Я ніколи не думав, що мій батько стане віруючим,
думав – швидше мама, а вийшло навпаки. Я читав батькам Біблію, розказував,
молився і одного разу сказав батькові: «Поїдь зі мною хоча б один раз і
подивися, куди твій син ходить». І батько поїхав, хоча й були великі перешкоди.
Одного дня Бог змінив його життя так, як і моє. Батько сказав мені після
зібрання: «Ти знаєш, тут справді є Бог». Пізніше до Бога прийшла мама, і тепер
я щасливий, що мій дім служить Богу. Вірю, що Бог спасе також мого брата. Дорогий друже, не вагайся, прийди до
Ісуса, і твоє життя зміниться на краще! |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
